Апосто єдності

            

Тільки для Вас маю жити, –

для Вас цілим серцем і душею працювати,

для Вас усе посвятити, – ба, навіть, за Вас,

як цього треба буде, й життя своє віддати.

                                                                                              Андрей Шептицький

 Дорогі діти , цього року 29 липня минуло 150 р. від дня народження Митрополита Андрея Шептицького, який заслужив бути названим славетним, бо немає жодної ділянки суспільно-політичного життя Галичини , де б ми не зустрічалися з ділами чи значним впливом його особи. Тому не дивно, що Митрополита Андрея Шептицького називають “князем церкви, Мойсеєм”.

Митрополит Андрей Шептицький є не лише церковним діячем. Він також відомий  народний діяч і патріот. Перш за все він  меценат і покровитель української культури – мистецтва, науки та школи.

Портрет митрополита Звучить молитва Н.Май

Cценка

Хлопець:Христино! Поглянь на цю фотографію! Він подібний на Мойсея!

Дівчина: (Читає напис під фотографією) Він є  Божий слуга Андрей Шептицький - і дійсно виглядає цікавим. Ти думаєш, що ця людина прожила своє життя згідно заповідей Божих?

Хлопец: Є тільки один спосіб виявити це. Дізнатися про життя  Андрея Шептицького.

Ангел:  Христовий пастир душ – так називають цього чоловіка. Сьогодні я хочу, щоб ви зрозуміли велич особи Митрополита Андрея. Навчилися жити тою любов'ю, якою керувався він ціле своє життя. Запрошую вас у цікаву подорож. Хочу вас ознайомити із життєвою дорогою Божого слуги Андрея.

Читець 1:     Бог створив Свою Людину,

                        І далі творить в ній усе:

                        І цю найменшу волосину,

                        І розум щедрий Він несе!

                        Господь – Любов. І навіть Сина

                        Дав за Спасіння всіх людей,

                        І Ним обожилась Людина,

                        Й припала до Його Грудей…

                        Й Людина стала сином Божим,

                        Й вселився в серце Дух Святий:

                        Постійно радісний, погожий,

                        Як сонця промінь золотий…

                        І дише Дух Святий, де хоче,

                        Й веде до Неба нас усіх,

                        І з серця Слово ллє пророче,

                        І кличе до Небесних Втіх….

                       

                        Людину Бог створив як сина,

                        Тому усім нам Він Отець, -

                        Тому я Божая дитина,

                        Тому Господь – то мій Творець!..   

                      

Ведучий 1:    Бог створив чоловіка, щоб той пізнав Його, полюбив та служив Йому  і за те заслужив собі на щастя вічне. Але Бог не лише є Творцем людини, але і Творцем народів. І кожний народ має призначену ціль від Нього.

Ведучий 2:    Так і наш український народ має призначене йому завдання. І Бог послав йому своїх речників. Так для відродження національного життя послав йому національного пророка Тараса Шевченка, якому немає рівного в цілому світі. А другим таким пророком на релігійній і народній ниві став слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький.

 (Докуметальний фільм)

Ведучий1.  День був яскравий і сонячний . В маленькому селі Прилбичі на Львівщині 29 липня 1865 року  народився Роман Шептицький у родині графа Івана та графині Софії Шептицьких.

  Ведуча2. Роман був третьою дитиною у сім’ї Шептицьких. Він був веселим, завжди усміхненим і щасливим,зацікавлений усім. Здавалося, ніби він схопив сонячне проміння того дня, коли народився, і носив його з собою.

    Ведучий 3 . Він називав себе Ама, що по-латинськи означало любов. Любов пронизувала усе життя Романа. Який чудовий був би світ, коли б більшість з нас жила б такою ж любов’ю, знаючи, що все, що ми маємо, є даром нашого милосердного люблячого Бога. Роман захоплювався чарівністю кожного дня, подіями і особами.

                 Ведуча 4.  Батько наголошував на важливості освіти для всіх його дітей. вони мали приватних вчителів до того часу, поки в 10 років не записалися до гімназії. Усі діти Шептицьких старанно вчилися, шануючи батьків . Роману було 18 років, коли він готувався здавати випускні екзамени в гімназії Святої Анни. Він відводив багато годин для навчання, бо хотів скласти іспити якнайкраще. Екзамени він здав блискуче.

Хлопець: - Як Роман вирішив стати священиком?

 Ведучий 1

Це був, безперечно,довгий і важкий період його життя. Роман завжди хотів іти за покликом Бога. Він мав намір стати василіанським монахом і українським священиком, але його батько не хотів навіть чути про це. Граф був добрим, богобоязливим чоловіком. але йому було важко зрозуміти, чому Роман вибирає покликання таке вимогливе, важке, а також зовсім не престижне.

  Покликання прийшло до Романа безпосередньо від Бога, коли він усамітнився після закінчення гімназії Святої Анни. В час молитов внутрішній голос сказав Романові: "Ти повинен стати василіянином".

Ведуча 2 Батько, граф Іван, не схвалив такої ідеї. він наполягав, щоб син пішов на службу в армію, сподіваючись, що в Кракові під час однорічної служби, яка вимагалась законом, він захопиться світськими справами і забуде про своє прагнення вступити в монастир. Але життя солдата Романа не  цікавило.

                                       

Сценка

Шептицький:Ріднесенька матусю,  у мене є заповітна мрія – стати священиком.Я відчуваю потребу бути завжди  з Богом.

Мати: Я вірю в святість твого покликання вже від того моменту, коли ти, будучи восьмилітнім хлопчиком, говорив мені про це. І ще мені пригадується твоє перше причастя, а особливо твій лист до вчителя (читає лист)

 "Дорогий Пане! Вже завтра 17 травня відбудеться моє перше св.  Причастя. О, моліться пане, моліться, моліться, щоб було багато 17-их травнів у моєму житті... і щоби я був завжди дороговказом для моїх братів і щоб одного дня я відчинив їм двері до неба. Я Вас, Дорогий Пане, обнімаю з цілого серця".

Тому, любий мій синочку, я підтримую твій життєвий вибір.

Шептицький:Дякую, матусю, за твою любов і підтримку, за твоє добре серце.

Шептицький: Найдорожчий тату, моя воля в Твоїх руках... Знаю, що Ви,  не схвалюєте мій вибір, та я  переконаний, що коли не піду за Божим голосом, який мене кличе до монастиря, то змарную своє життя і  не знайду щастя” .

Батько:Я не до кінця переконаний, чи справді ти маєш Боже покликання , але після твого звернення до мене, я усвідомив , що не можна тебе зупиняти.

 Шептицький:  Дякую, ріднесенькі!!! (вклоняється їм)

                             Один Господь моя Покрова,

                        Защита вірна й Охорона, -

                        Й Оселя Вічная готова

                        Усім в просторах його Лона!

                        На Нього вся моя надія,

                        На Нього вірні сподівання,

                        І з Ним – моя спасення мрія

                        До ночі пізньої від рання!

                       

Ведучий 1.У січні 1884 року Роман важко захворів скарлатиною, зараженням крові, запаленням суглобів. він був майже при смерті. Та завдяки Божій милості все-таки переміг хворобу і ступив на дорогу служіння Богові.

Ведуча 2  Незважаючи на те, що в час Романової хвороби батько обіцяв сприяти його Божим планам, після одужання сина граф Іван таки не дав згоди на вступ Романа в монастир. Це стало причиною тяжких страждань Романа, який не міг не підкоритися волі свого батька.

Ведучий 1  Нарешті граф дозволив Романові поступити в монастир при умові,що той закінчить своє навчання в університеті й одержить ступінь доктора права. Він також хотів, щоб Роман більше спілкувався з молодими людьми і почекав ще 4 роки. Чекання було важким для Романа, але він знав, що врешті решт зможе відповісти на заклик Бога.

Ведучий 2Восени 1887 граф Іван відправив Романа у подорож на Східну Україну і в Росію. Це була щаслива нагода для молодого хлопця, і він скористався цим для розширення і поглиблення свого культурного і релігійного світогляду. Роман відвідав багато церков, монастирів і музеїв під час мандрівки. Він зустрічався і розмовляв з відомими  людьми і в багатьох випадках знайшов друзів на все життя.

Ведуча 1. 29 червня 1888 року Роман вступив у монастир в Добромилі і  нарешті почав життя, до якого прагнув так багато років.

Ведучий 2. Після року послушництва Роман 13 вересня 1889 року склав перші обіти. За цей рік він навчився жити релігійним життям – життям убогості, чистоти і послуху.  В цей час вінотримав нове ім'я – Андрей.

.

Ведуча 1 Брат Андрей мав величезний талант до вивчення мов. Він володів десятьма мовами: грецькою, латинською,старослов’янською,польською,німецькою,французькою,італійською,англійською,єврейською,українською. Цей особливий дар був плідно використаний для поширення Євангелія Ісуса серед багатьох людей.

Ведучий2.11 серпня 1892 року брат Андрей склав вічні обіти у василіанському монастирі в Кристинополі. Через кілька тижнів, 3 вересня, він був висвячений на священика.

Ведуча 1. У 34 роки отець Андрей, ще молодий монах, був обраний єпископом.  Молодий єпископ зразу ж виявив свою відданість іншим. Він відвідував покинутих і ув’язнених. Почав будівництво духовної семінарії і був ініціатором реконструкції собору у Станіславові.

Ведучий 2. 12 січня 1901 року Єпископ Андрей став Архиєпископом Львова і Митрополитом Галичини.

Ведуча 1.Андрей Шептицький був  Главою Греко-Католицької  Церкви майже півстоліття. Це були важкі  і відповідальні часи для українського народу. Митрополит завжди допомагав, захищав і оберігав свою паству.

Ведучий 2.

Через три місяці після початку Першої Світової війни російські царські війська окупували Західну Україну. Почалося переслідування Греко-Католицької Церкви. Митрополита Шептицького звинуватили в антиросійській політичні й діяльності і 18 вересня 1914 року  арештували.

Ведуча 1. Він відбував ув’язнення в Києві, Курську, а потім у монастирі в Суздалі. Навіть перебуваючи за гратами, Пастир пам’ятав про потреби своїх послідовників і ніколи не припиняв писати листи в різні урядові установи, в яких протестував проти переслідувань його Церкви і вірних й обстоював їх права.                                  

Ведучий 2.12 березня 1917 року Митрополита було звільнено з ув’язнення.

Ведуча 1 .Прикутий до крісла-візка, через перенесені хвороби, виснажливу роботу, ув’язнення, Митрополит продовжував покращувати добробут своєї Церкви і вірних.

Ведуча2 1941 року в Україну прийшла біда – Друга Світова війна. Нацисти намагалися знищити 200 тисяч євреїв . Послухайте спогади полковника ізраїльських військ :

  " Я був єврейським військовим капеланом, призначений у Львівський гарнізон.

Можу поклястися на Біблії, що Митрополит Шептицький був одним з найбільших гуманістів людства,  найкращий друг, якого ми, євреї, мали коли-небудь. Кажу це не просто тому, що він врятував мою дружину, дітей і мене, а тому, що він допомагав звільнити сотні інших євреїв від неминучої смерті"                        

             

   

ангел                            І нації ти інші поважай,

                                     Святому Господу ти серце принеси в офіру

                                     І за Христом іти не забувай.

                                     Роби приємне навіть людям незнайомим.

                                     Усім, без винятку, спіши добро творить,

                                     Даруй любов і милосердя кожну мить.

Ведучий 1.З кожним днем Митрополит все слабшав. Вночі 31 жовтня 1944 року він оголосив свій духовний заповіт і останні слова. Він передбачив знищення  Церкви, яке було здійснене після його смерті.

  О 1.30 після обіду 1 листопада 1944 року Митрополит Андрей Шептицький помер. Його свята душа пішла зустрітися з його Творцем. Йому було 79 років і 56 з них він піклувався про Христових овець.

                 

 Звучить сумна мелодія.

Хлопець і дівчина читають вірша Тетяни Домашенко  "Апостол єдності"

 Дівчина Діво Чистая,  Маріє,

Вдячну пісню Ти прийми –

За Шептицького Андрія

Богу дякуємо ми!

Ти бо вмовила Владику,

Щоб Вкраїні дарував

Він пророка , і велику

Благодать йому подав.

І отримала Вкраїна

Подарунок від Творця

Вірного святого сина,

Братства й єдності співця!

ХлопецьЗа батьків правдиву віру

Серцем він молив Христа,-

Щоби церква була щира,

І єдина , і свята…

Богородице Маріє,

Бога Сина ти моли,

Щоб Слугу  Свого Андрія

Він прославив між людьми!   

                                     

Ведучий2. У Митрополита завжди була одна ідея, яку він намагався втілити протягом усього життя: об’єднання Східної і Західної Церков. Андрей Шептицький мріяв про єдність народу – саме про цю духовну, релігійну та політичну єдність, якої так бракує українцям.

Ведучий 1.    Щоб духовно об’єднати весь український народ, Митрополит Шептицький  об’їхав всі землі, де проживали українці: не лише цілу Галичину, Буковину, Закарпаття та Центральну і Східну Україну, не лише українців в Америці, але навіть малі гурти заробітчан в Німеччині та в Англії. А коли не міг їхати до них особисто, то – посилав їм пастирські листи.

      Заповіт владики

                          

Є у Львові зелена гора,

Її знає уся дітвора –

Там на церкві на сірому мурі

Списом змія пронизує Юрій.

                              А над ним золотисті хрести,

                              Задивившись у даль з висоти,

                              Простягають рамена, мов крила,

                              Понад городом Льва і Данила.

На горі тій жив архієрей,

Незабутній Князь Церкви Андрей,

Для народу і віри трудився,

За свій нарід там Богу молився.

                 "Творче світу, Спасителю мій,

                    Поможи Батьківщині моїй,

                    Дай їй силу кайдани зламати,

                    Що скували її супостати.

Україно, Вітчизно моя!

Все, що маю,даю тобі я,

І майно, і знання, і всі сили,

Щоб тобі на добро прослужили.

                     Щоб ти стала міцна, як давно,

                     Щоб твій нарід з’єднався в одно

                     у братерській любові та згоді –

                    Лиш тоді стане сила в народі"

І поклав йому Бог в груди дар:

Жар любови і мужности жар,

Щоб любов’ю бездольних зігріти

і відважно неправду зустріти.

                           Проти кривди за людські права

                           Він підносив відважні слова,

                           Заступав непохитно і щиро

                           Свій народ, свою Церкву і віру.

Скільки втер удовиних він сліз,

Скільки радості хворим приніс,

Скільки круглих сиріт і убогих

Користали з його допомоги!

                            Сиротинці, музеї, церкви!

                            Як змогли би промовити ви,

                             То прославили б словом великим

                                  Щедру руку Андрея-Владики.

Серед гуку гармат, серед бур

Він стояв непохитно, як мур.

Не скорили його небезпеки

Ні тюрма, Ні заслання далеке.

                            Як Мойсей крізь пустині, моря,

                            Вів свій нарід до Бога-Царя

                            Поміж піски, провалля і скали,

                            Та, де вічні горять ідеали.

Є у Львові зелена гора,

Її знає уся дітвора –

Там на церкві на сірому мурі

Списом змія пронизує Юрій.

                          Та Владики в живих вже нема,

                          Над ним вічність царює німа,

                          Що від мертвих живих відділила –

                          Ангел смерті підносить там крила …

Сиротіє святиня пуста,

І сумує народ-сирота,

І шепоче молитву за того,

Що носив в собі душу святого.

                              Та священний його заповіт,

                              Мов стіна нерушима стоїть,

                              І ніяка його завірюха

                              Нам не вирве і з серця і з духа!

Ми усі – і дорослі й малі

На своїй і нерідній землі

Його слово, величне, крилате,

Будем в серці довічно ховати.

                                Він не вмер – він між нами іде,

                                Він нас шляхом тернистим веде

                                Крізь холодні пустинь заметілі

                                До мети, до великої цілі.

Піднесімо серця до гори,

Хай замають, мов ті прапори,

Хай наллються новою снагою –

Віщий Духу! Веди! Ми з тобою!