Вертайсь , рідна мово , у серце народу!

 «Вертайсь, рідна мово, у серце народу»

                                      Свято української мови

В 1.Мово моя українська – батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену – просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану, не з словників насмикану.

Ти у мене із кореня – полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована, в чистій воді смакована,

Болем очей продивлена, смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута,

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону залишена в серці моїм.

В2.Купана-цілована хвилями Дніпровими,

Люблена-голублена  сивими дібровами,

З колоска пахущого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози

                   Наша мова.

Як осмута матерів, дума сивих кобзарів

І дівочі переспіви синіх вечорів.

Виплекана веснами і серцями чесними

                    Наша мова.

                                                                                                                 

В1.Історія нашої мови надзвичайно трагічна і разом з тим  повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу народу, його здатність знову й знову відроджуватись. Мова наша витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла напади Московщини, і проте, перегорівши, дійшла до нас, як криниця, чистою, свіжою; як пташиний спів – милозвучною; як Божий дар – святою.

                                   Звучить пісня «Україночка» (сл..А.Демиденка, муз.Г. Татарченко)

В2.Нагадаємо, яких тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху рідна мова.

1720 – Петро І видає указ про заборону книгодрукування українською мовою

1754 – Указ Катерини ІІ про заборону книгодрукування українською мовою в Києво-Могилянській академії

1817 – Постанова про викладання в школах Західної України польською мовою

1863 – Міністр внутрішніх справ Валуєв видає циркуляр , яким забороняється видавати літературу українською мовою

1876 – Цар підписав указ про заборону ввезення українських книжок з-за кордону

1884 – закрито всі українські театри

1914 – Микола І І идає указ про скасування української преси

1938 – Сталін видав постанову про обов’язкове вивчення російської мови

В1.Є люди різного культурного рівня, і по-різному вони ставляться до мови. Одні розуміють усю глибину значення мови в житті народу, плекають її і леліють, дбають про неї. Є люди малоосвічені або й зовсім без освіти, але які від природи мають тонке чуття мови, розуміють, що це найдорожчий скарб, переданий нам століттями поколінь

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші – не мина жодної крамниці.

Попросив він: -Покажіть кухлик той, що скраю.

Продавщиця: -Что? Чєво? Я нє понімаю.

-Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

-Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

На Вкраїні живете й не знаєте мови…

Продавщиця теж була гостра та бідова:

-У мєня єсть свій язик, ні к чєму мнє мова!

І сказав їй мудрий дід: -Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

В2.У 1939р. відбувся Всесвітній конкурс мов. Українська мова за милозвучністю зайняла ІІ місце.

Всім світом вона визнана за одну з найзручніших, наймелодійніших мов.

В1.Пропонуємо ще один доказ того, що наша мова – справді пречудова.

                                

        Сценка.

      У далекому 1916р. в купе вагона І класу швидкого поїзда «Львів-Відень» Їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць  та українець, відомий юрист Богдан Костів. Молоді люди розуміли один одного, спілкувалися між собою то англійською, то німецькою… І ось заговорили нарешті про те, котрій із мов належить світове майбутнє й чому.

 Англієць.

     Англія – країна мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Ньютона. Безумовно, саме їй належить світове майбутнє.

Німець.

   А німецька мова – це мова великих імперій: Німеччини й Англії, що займають більше половини Європи. Це мова філософії, політики, армії. Це мова Гете, Гейне, Шиллера. Безперечно, німецька мова претендує на світове панування.

Італієць.

    Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, мова  Данте й Петрарки, Верді, Пучіні, Доніцеті. Вона повинна стати провідною у світі.

Українець.

    Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівнянного сміхотворця  Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, геніального Івана Франка. Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень. Але я піду іншим шляхом. Складу оповідання, у якому усі слова починалися б з однакової літери. Назвіть яку-небудь букву.

Англієць.

   Це не можливо.

Італієць.

  У вас нічого не вийде.

Німець.

   Гаразд. Нехай буде буква «П».

Українець.

Чудово. Оповідання називається «Перший поцілунок».

     Популярнму поетові Павлу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення. «Приїздіть, прошу, пане Павле,- писав поважний приятель Підгорецького повіту  Полікарп Паскевич,- погостюєте, повеселитесь…».

   Павло Подільчак поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів  привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали персони.

   Посадили Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Павло прочитав пречудові поезії. Поспівали пісень, потанцювали. Потім присутніх попоросили пообідати. Принесли печені поросята, приправлені перцем півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричкою підливою, пироги, підсмажені пляцки.

   Потім Павло, Поліна пішли прогулятися, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Побродивши по парку, пара присіла під платаном, порослим плющем. Павло пригорнув Поліну. Прозвучав перший поцілунок…

   Прощай, парубоче привілля!

   Прийдеться поетові приймакувати.

Англієць.

   Прекрасно! Думаю, що в словнику найбільше слів на цю літеру. Спрабуйте на букву «с».

Українець.

   Панове, я не тільки впораюся з цим завданням, але й ускладню його. Нехай цього разу буде поезія «Самотній сад».

 Сипле, стелить сад самотній сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний промінь, серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє, сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки, струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи, срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки – спить самотній сад.

Німець.

   Браво! Змушений визнати : можливості вашої мови надзвичайні.

Ведуча 2. У народі кажуть, що саме в молитві закодоване розуміння будь-якого явища. Той нехай продзвенить молитва до мови, яку написала Катерина Мотрич.  Послухаймо і замислимося, хто ми є на цій землі без мови.

Учениця 1. Мово! Пресвятая  Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Учениця2. Мово! Що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверности,  ганьби.Ти висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами й небесним огнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той.

Учениця3. Мово наша! Яничарами в степу піймана, в дикий кривавий ясир ординцем погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на торжищі продана. Мово наша! Передчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішена дітьми-покручами.

Учениця4. Стражденнице, великомученице наша, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором розтоптана, стонадцять раз розстріляна, чорнобильською смертю засіяна. Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас грішних і не ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки Тебе вигнано, вернися до нашого краю.

Учениця5. Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і світи святоруську землю, Русь-Україну, порятуй її на віки!

Пісня «Рідна мова» (на мелодію пісні «Моя Україно»)

1.В кого на чужині душа в смутку мліє,

Той згадує край свій, де друзі й сім’я,

Свою рідну мову, як матінку милу,              2р.

Як сонячну долю, як спів солов’я.

2.Від Чорного моря по самі Карпати

Звучить наша мова і квітне земля.

Дзвени , рідна мово, ти пісне співуча,     2р.

Даруй людям радість, веселко моя.

3. Від Сяну до Дону, і десь у Сибірі

Звучить наша мова, як спів солов’я.

Дзвени, рідна мово, ти матінко мила,        2р.

Неси оцю пісню в чужії края.

****

Говорити – це значить – жити.

Як я можу багато сказати!

Можу словом принизити, вбити,

Та не хочу, не вмію вбивати.

Можу словом тобі посміхнутися,

Приголубить, в кохання зізнатися…

І вишіптують ніжністю губи

Найпрекрасніше слово – мати.

Тільки б доля була ласкава

І відміряла літ багато,

Щоб ту мову не відібрала,

Що для мене – найбільше свято.

Вона одна у нас така-

Як вірна шабля у Сірка

І як надія у Богдана,

Як віри праведна рука…

І серця , і небес дістане.

Не одцурайтеся моєї мови

Ні в тихі дні, ні в дні зимові,

Ні в дні підступно мовчазні,

Коли стоїш на крутизні…

Не одцурайсь , мій сину, мови-

У тебе іншої нема.

Ти – плоть і дух – одне –єдине

Зі словом батьківським – Людина,

Без нього просто плоть німа,

Без мови в світі нас – нема.

****

Мово моя українська, мово моя мила,

Ти уся із співу весняних дібров;

Ясна – як усмішка, чиста – як сльозина.

Ти моє найбільше щастя і любов.

****

Я до тебе, мово, так горнуся щиро

У слова вслухаюсь рідні і прості.

Мово моя, мово – найдивніше диво.

Ти моя молитва в радості й журбі.

****

Я тебе, кохана, у душу ввібрала

Разом з материнським щедрим молоком,

А ще із піснями, що їх так співала

Матінка, схилившись над моїм чолом.

*****

Мово моя, мово, мовонько шовкова,

У вінку біленькім – світла і легка.

Ти для мене завжди бажана й святкова,

І мене без тебе на землі нема.

В1.Народ наш дуже любить жартувати, тож давайте і ми пожартуємо.

Сина питає батько:

-Ну, що ти сьогодні одержав?

-Чотири!

-А чому так мало?

-Та в нас було всього чотири уроки.

****

На уроці мови діти пишуть твір «Моя майбутня професія». Хтось хоче стати лікарем, хтось – космонавтом, а Івасик –Дідом Морозом.

-Але чому?- питає вчителька.

-А тому! Класна робота: тиждень попрацював – і цілиц рік вільний.

****

-Івасику, чому в тебе в диктанті такі ж помилки, як у твоєї сусідки по парті?

-Та ж нам одна вчителька диктувала.

****

Приходить син нового українця зі школи. Батько бере зошит сина:

-Що таке? Чому двійка? Тут же написано «Класна робота».

****

Уже немолода вчителька пояснює на уроці правила граматики. Цього разу йдеться про часи : минулий, теперішній і майбутній.

-Марійко, який буде час, коли я скажу: «О, яка я гарненька».

-Минулий, пані  вчителько .                                                                                                           

****

Тема твору «Якби я був директором».Усі учні старанно пишуть у своїх зошитах, лише один Івась сидить і позіхає.

-Що сталося? Ти чому не пишеш? – запитує вчителька.

-Нічого особливого, чекаю, коли прийде моя секретарка.

****

Учителька мови ніяк не може розібрати Всасильків почерк.

-Чи не міг би ти писати трохи розбірливіше?

_Та міг би, але тоді ви знову почнете сварити мене за помилки в правописі.

****

На уроці рідної мови учитель пояснює різницю між словами «нещасливий випадок» і «нещастя».

-Ну а тепер нехай хтось наведе мені приклад. Руку тягне Василько:

-Якщо дорогою додому мій щоденник упав у озеро, то це нещасний випадок. А якщо хтось його потім звідти витяг, - то це вже нещастя.

***

Учителька розповідає дітям про прикметники та означення:

-Ми кажемо «примхливий квітень» або «холодний січень». А хто із вас назве місяць із означенням?

-Клятий вересень- вигукує Павло.

***

Хто може пояснити значення слова «відповідальність»? – запитує учитель.

Миколка підіймає руку:

-На моїх штанях усі ґудзики відірвані, крім одного. Ото він і несе відповідальність.

****

Учитель: - Утворіть наказовий спосіб від слова «мовчати»

Учень: Т-с-с-с-с.

****

-«Бик та корова стоїть на луці» - де в цьому реченні помилка? – питає вчителька.

Віповідає Галинка: - На перше місце треба поставити корову, тому що вона дама.

***

В2. А чи відомі вам вислови відомих людей про мову?

1.Мова – коштовний скарб народу. (І.Франко)

2.Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. (О.Гончар)

3.Слово, як і злак хлібний, виростає з тієї землі, на якій живеш і в яку ляжеш. (І.Франко)

4.Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово – це людина без роду й племені. (В.Сухомлинський)

5.Мова – втілення думки. Що багатша думка – то багатша мова. (М.Рильський)

В1. Збережім цю мову, вона того варта
Милу і чудову її вчити варто.

Не цураймось мови, вчімось розмовляти,

Щоб слова чудові вміли оживати.

Щоб усім народам піснею звучала

Мова наша горда, мова величава.

В2.Наше свято підійшло до кінця. Хочеться сказати : «Шануймо нашу мову і гордімся тим, що ми – українці». Дякуємо всім за увагу. До нових зустрічей.